До окончания голосования осталось

Просмотр статьи в номинации «Гендер»

Автор: Куряча Олена Вікторівна

Як це – бути трансгендерною дівчиною

Журналіст: Олена Куряча
Фотограф Юлія Вебер

"Коли дізналася все про трансгендерів, зрозуміла нарешті – ХТО Я!" – зізнається Кіра Строгетьська.
Вона – струнка молода дівчина. Висока, з довжелезними красивими ногами, тонкою талією та довгим волоссям.
Вона – дизайнер власного бренду одягу. Любить сукні, які підкреслюють всі жіночі принади.
Вона – не народилася жінкою. Ставала нею поступово: у 12 років почала приймати гормони, а з набуттям повноліття зробила операцію по зміні статі.

Щоб нанести на обличчя макіяж, Кірі потрібно 15 хвилин. Спочатку вона вирівнює тон шкіри тональним кремом.
У підлітковому віці настільки захопилася Дітою фон Тіз (американська актриса, співачка, учасниця шоу в жанрі бурлеску, – авт.), що почала вибілювати лице та навчилася малювати такі cамі стрілки на очах, як у Діти.
"Якось брала участь у шоу-двійників, звичайно, грала роль своєї улюбленої Діти фон Тіз – і стала одною з переможниць.
Ми з нею дужі схожі: бліде обличчя, темне волосся. Такий собі образ жінки-вамп. Він мені чимось нагадує фарфорових ляльок. Завжди в дитинстві мріяла стати такою фарфоровою лялькою зі світлим, навіть прозорим кольором обличчя", – говорить Кіра, фарбуючи вії.

Останній штрих її мейкапу – червона помада, яку виробники так і назвали: "Діта фон Тіз".
Тепер можна збирати на прогулянку Фіону – маленького лагідного чіхуахуа.

Кіра з мамою знайшли собаку серед оголошень в інтернеті – її продавали через ваду: не могла народити. Мама та дочка одразу зрозуміли: це – їхній собака.

У Фіони купа одягу: комбінезони, верхній одяг на зиму і дві сукні, які Кіра пошила "своїй дівчинці" сама.
"Вечірнє вбрання з чорним мереживом. А ось на цю звичайну сукню нашила намисто, адже Фіона дуже не любить ніяких прикрас на собі", – пояснює Кіра.
Вирішено: гуляти у парк Фіона піде у комбінезоні "під бджілку" – із жовто-чорними смугами та ріжками на шапочці.

У парку всі перехожі милуються маленькою собакою. А чоловіки всміхаються Кірі та проводжають її зацікавленими поглядами.
"Хлопці ще в школі жартома називали мене "красунечка". Адже десь у сьомому класі я почала вдягатися в унісекс. А потім купувала більш жіночне вбрання: силуетні піджаки, штани.

Коли запровадили шкільну форму сірого кольору, то придумала і замовила пошити короткі шорти та піджак з широкими рукавами а-ля кажан. Звичайно, вчителі просили перевдягнутися, телефонували мамі", – пригадує дівчина.

Ще в дитячому садочку вона почала помічати – "щось не так…" Гралася з дівчатками й розуміла: хоче не просто з ними гратися – а бути ними.
У четвертому класі початкової школи навіть почала зустрічатися за найпопулярнішою дівчиною школи, старшою за Кіру на три роки. Для тої дівчини Кіра не була класичним хлопцем. Вона з нею просто гуляла, навчалася бути дівчиною, переймала поведінку.

Коли Кірі було 8 років, вона побачила одну з переможниць пісенного конкурсу "Євробачення" – Дану Інтернешнл. Мама розповіла, що виконавиця була чоловіком, але зробила операцію зі зміни статі.
"Тоді я почала все про неї читати, побачила слово "транссексуал". Штудіювала все по цій темі – і нарешті зрозуміла, ХТО Я!" – говорить Кіра.
Каже, що після цього стало легше.

У 12 років у Кіри розпочався пубертатний період, організм почав змінюватися у чоловічий бік. Вона розуміла: якщо проґавить момент, потім буде складніше стати жінкою. І дівчина почала приймати андрогенні препарати, які блокують чоловічі гормони.
Про те, які саме потрібно приймати ліки, вона дізнавалася в спеціалізованих інтернет-спільнотах. В аптеці ці препарати продавалися без рецептів, у свої 12 років Кіра виглядала на 18 – тож без жодних перешкод купувала все необхідне.

"Із початком прийому ліків, що блокують чоловічі гормони, я ніби законсервувалася – у мене не грубішав голос, не росло волосся на обличчі.
Потім я почала також вживати жіночі гормони – і через декілька місяців сталися неймовірні зміни! Виходила на вулицю, і всі кольори здавалися яскравішими, я краще бачила і відрізняла відтінки. А через півроку почали рости груди. І це було дуже боляче. Подружки зі школи, які знали про мене, сміялися і радили помазати зеленкою. І я, дурепа, намазала", – сміється Кіра.

Ховати зміни від мами ставало все складніше.
Дівчина спілкувалася в інтернеті з такою ж самою знайомою, яка вивчилась на психолога і вже мала досвід камінг-ауту перед батьками. Тож давала Кірі поради, як розповідати про це поступово.
У житті ж сталося все інакше.

Одного разу дівчина відчула, що настільки вже втомилася жити у тотальній брехні, що розридалася перед монітором свого комп’ютеру. Саме в цей момент до кімнати зайшла мама і запитала, що сталося.
Кіра випалила, що вона – дівчина.

Почала пояснювати, сказала, що якщо мама прийме її такою, то вона буде дуже вдячна батькам. Якщо ні – попросила не заважати, адже вона все одне, як стане повнолітньою, зробить операцію зі зміни статі.

Приголомшена мати вийшла з кімнати своєї дитини. А за 15 хвилин повернулася зі словами, що зміна статі – це ж гріх. А в них набожна сім’я.
На це Кіра відповіла: якщо Бог дав їй таке випробування – значить, так і має бути.
"Причому маму збентежило не те, що в неї не син, як вона думала 12 років, а донька. А те, що такі люди, як я, довго не живуть", – дивується Кіра.
Виявляється, мати до цього зізнання щось підозрювала і навіть читала різні статті в інтернеті.
"Тоді я почала пояснювати їй, що після таких операцій люди живуть ще дуже довго, слідкують за здоров’ям. Наводила приклади трансгендерів-довгожителів", – розповідає дівчина.

Мама не прийняла Кіру одразу і повела сина до лікарів – психіатра і сексопатолога, які після обстеження сказали: "Припиніть дошукуватися до своєї дитини. Вітаємо, у вас дівчинка! І в медичній картці написали – ймовірний транссексуал".
Дослідження мозку показали, що в Кіри він на 78% побудований за жіночим типом. І функціонує, як жіночий.
Пізніше дівчина зробила ще хромосомний аналіз – і виявилось, що в неї набір хромосом ХХУ. Тобто одна Х-хромосома зайва. У медицині таке явище називають синдром Клайнфельтера. З таким діагнозом у чоловіків можуть з’являтися ознаки жіночності – довгі ноги, струнка фігура та інше.

Після висновку лікарів почалося дівоче життя: мама купила дитині перший бюстгальтер.
"Він був такий класний, білий в чорну цяточку. Ніколи його не забуду", – пригадує дівчина.
У школу Кіра продовжувала ходити в одязі унісекс, хоча всі однокласники вже знали про її трансгендерність.
Шкільний психолог ніяк не заспокоювався з приводу її зовнішнього вигляду, постійно телефонував мамі та розповідав, що дитина ходить до школи з манікюром та нафарбованою.
"Звичайно, до школи я так не ходила. Єдине, у мене було довге волосся до плечей. І після чергової сварки з мамою, я зібрала волосся у хвіст та обрізала коротко.

А наступного дня прийшла до школи в батьковому одязі. І тоді навіть старшокласники, які сміялися з мене, сказали: красуне, що це ти одягла чоловіче, тобі це взагалі не личить", – пригадує Кіра.
А коли в цьому ж чоловічому одязі та з коротким волоссям у магазині продавець до неї звернулася "дівчина", – у Кіри з'явилися сили піти до директора школи і відверто поговорити, щоб у подальшому уникнути утисків.

Директорка, як виявилось, була готовою до розмови – у неї на столі лежали роздруковані статті про геїв, трансгендерів та трансвеститів.
"Вона мене попросила тицьнути пальцем, хто я. Ткнула. Ми поговорили й домовилися, що до школи ходитиму стримано.
Коли вийшла з кабінету, на мене чекали всі однокласники і ті старшокласники, що постійно підсміювалися. Хлопці до мене підбігли, почали питатися, чи не образили мене і якщо образили, вони готові навіть захистити", – згадує дівчина.
Кіра навіть не очікувала, що отримає таку колосальну підтримку саме від хлопців.

На випускний бал після 9 класу вона вже прийшла у сукні та на підборах.
Однак не все було так райдужно.

Були однокласники, навіть дівчата, які не могли її зрозуміти, деякі навіть кидали їй в очі, що вона ніколи не стане жінкою.
Не зрозумів і батько. Він військовий і часто бував у відрядженнях. Тож коли Кіра у 12 років почала змінюватися і з хлопчика перетворюватися на дівчинку, батько цього просто не побачив, адже цілий рік був в Іраку.

Коли повернувся з відрядження і вийшов на балкон покурити, почав крутити в руках Кірин бюстгальтер, який там сушився. Він був маленького розміру, і батько не міг второпати, чия це білизна.
Кіра зазирнула на балкон і попросили батька не чіпати її ліфчика, а коли прийде мама, вона йому все пояснить.

Мама пояснила. Вони довго сварилися. Батько казав, що це вона винна, "погано виховала дитину". Після цієї розмови він загалом припинив спілкуватися з жінкою та Кірою. Став на роботу збиратися дуже рано, а приходити – запізно. Як випивав зайву чарку, говорив, що на Кірине 18-ліття повезе її у морфлот, "і там ці всі дурниці з голови виб'ють".
У Кіри ж на власне повноліття були інші плани.

Щоб зробити операцію зі зміни статі, треба отримати офіційний діагноз – транссексуал. Для цього, коли людина набуває повноліття, необхідно місяць пролежати у психіатричній клініці. Лікарі спостерігають за таким пацієнтом, щоб довести – це саме трансгендерна людина, а не прояв однієї з видів шизофренії, коли відбувається роздвоєння особистості.

"Нічого страшного у психіатричній клініці не було – там лежало багато хлопців, яким треба було уникнути армії. І вони всі до мене залицялися, пригощали шоколадками.
Один, навіть після того, як дізнався, хто я, не припинив залицянь", – пригадує Кіра.
Після психіатричної лікарні вона отримала остаточній діагноз: транссексуал ядерного типу. Це коли нічого не можна вдіяти – тільки операцію зі зміни статі.
"Я кинула батькові висновок лікарів. І він пішов. Так і не зміг прийняли, що в нього – донька. Хоча багато родичів, навіть двоюрідні бабуся та дідусь прийняли і постійно говорять, яка я в них красуня", – розповідає Кіра.

На той момент Кіра вже вела жіноче життя – носила сукні, мала довге волосся та робила макіяж. Несподівано придумала собі жіноче ім'я Кіра.
"Коли навчалася на стиліста-перукаря, влітку підробляла в шлюбній агенції перекладачем. Мене взяли на місце дівчини, яка пішла у декрет. І коли вона народила, я запитала – як назвали дівчинку. І тут я чую, що її назвали Кіра, і розумію – ось воно! Одразу ж зателефонувала мамі та кажу: ти у мене Іра, а я буду Кірою", – згадує дівчина.
Мама навіть хотіла, щоб дочку перехрестили під жіночім ім'ям. Сходили до священика. Мати пояснила всю ситуацію, він просто подивився на Кіру і сказав, що не перехрещують нікого і ніколи.
Залишалось тільки змінити паспорт. Але це роблять вже після операцій.

Кіра закінчила навчання і почала працювати в салоні краси, заробляла гроші.
У Луганську, де дівчина народилася та жила, на той момент вже почалася війна. Місто обстрілювали.
"Одного разу я чомусь так захотіла піти з роботи додому раніше. У мене не було поважних причин для цього, просто передчуття, що треба раніше.
За півгодини після того, як я пройшла повз будинок по дорозі додому, в нього влучив снаряд", – згадує дівчина.
А ще якось мама її заспану тягла до комірки, бо почався обстріл і було дуже страшно.
Через два тижні вони вирішили їхати. Адже жити в місті під обстрілами було небезпечно.
До того ж, стався неприємний інцидент – сусід, який завдяки всім подіям отримав владу та зброю, почав напідпитку нападати на Кіру. Хоча всі сусіди знали ситуацію давно.

Їхали мама с донькою останнім рейсом, уночі. На блокпостах усіх з автобусу відводили, вишикували в ряд та перевіряли документи.
"Добре, що в автобусі було багато дітей і жінок, нас не дуже щільно перевіряти, адже паспорт на той момент я ще не змінила. І могло б виникнути багато питань", – розмірковує дівчина.

Спочатку мама с донькою поїхали до Бердянська, на море. Думали, може, все закінчиться швидко. Не закінчилося.
Згодом Кіра вирішила їхати до Києва. Вона в принципі планувала переїзд до столиці, але пізніше. Війна стала своєрідним каталізатором.
Коли влаштувалася на роботу, знайшла житло, забрала маму.
"У мене ніколи не було проблем з працевлаштуванням. Роботодавці ставилися із розумінням.

У Києві почала шукати себе, чим хочу займатися. Спочатку виступала у нічних клубах. Потім це трішки набридло. Запропонували нарощувати волосся в салоні краси. Це приносило гарний прибуток", – говорить Кіра.
Одного разу розмовляла зі своїм товаришем – дизайнером одягу. І він запропонував бути його помічником.
Так Кіра потрапила у світ української моди. Дев'ять місяців працювала з ним. Навіть допомагала з випуском однієї колекції. Потім товариш запропонував створити спільну колекцію, проте вони не зійшлися у поглядах.

"Я обожнюю класичний стиль, жіночність. А в нього дизайн такий унісекс. Тож я пішла від нього. І за два тижні вирішила, що можу створити власну колекцію", – згадує дизайнер.

Вісім місяців Кіра навчалася у приватних педагогів шити. Навчатися було легко, адже хист до цього був з дитинства – бабуся вчила колись на величезній кованій машинці Singer. Мама пригадує, що років у вісім її дитина почала шити щось з простирадл, тож доводилося все ховати.Після закінчення навчання Кіра найняла команду, яка допомогла б створити першу колекцію.

Перший досвід вийшов не дуже добрим: з дівчини викачали багато коштів, на які можна було б створити другу колекцію; пообіцяли показ на тижнях моди у Києві; а в останній момент сказали, що показу не буде, адже Кіра – молодий дизайнер, і її моделі ще не готові до події такого рівня.
Дівчина дуже засмутилася. Думала навіть кинути цю справу, але перед тим вирішила подати свої роботи на Одеський тиждень моди. Якщо й там скажуть, що її моделі нікуди не годяться, то продовжить шукати себе.
"Одеським організаторам тижня моди настілки сподобалися мої моделі, що вони запропонували для них окремий подіум, а не загальний для молодих дизайнерів", – посміхається дівчина.

Так її власний бренд KIRA STROGETSKYH почав набирати обертів. Цієї весни вона вже представила свою другу колекцію.
Мама стала головним помічником – вона перший та єдиний критик всього, що Кіра створює. Її дизайн народжується в уяві – спочатку дівчина бачить силует. Залежно від того, з ким вона спілкується, силует змінюється. І вже на папері він зовсім інший. Готова модель не така, як на ескізі. На подіумі теж виглядає по-іншому.

"Коли обираю тканини – розмовляю з ними. Це такий внутрішній діалог дизайнера.
Інколи я сама шию на замовлення, але дуже рідко... Для мами можу пошити, для себе іноді. Обожнюю перешивати. Можу купити цікаву сукню великого розміру навіть в секонд-хенді, а потім повністю її перешити. Моя помічниця – це Вася, Василіса, манекен", – сміється Кіра, обіймаючи Васю.

Дівчина мріє підкорити Європу. Вже має запрошення на покази мод у Лондон, Рим та Бухарест. Наразі обирає, куди рушити.

А ще хоче сім'ю та дітей.
"Я б всиновила корейську дівчинку, дуже мені подобається азіатська зовнішність.
Та загалом, я своїх дітей теж можу мати. Треба декілька процедур – взяти з кісткового мозку моє ДНК. Потім повністю очистити яйцеклітину сурогатної матері та ввести в неї моє ДНК, виростити нову, по-суті вже мою яйцеклітину. Потім запліднити її сім'ям мого чоловіка і підсадити до сурогатної матері.
Така процедура коштує 19 тисяч євро. Плюс – 9 тисяч євро треба заплатити сурогатній матері", – ділиться зібраною інформацією Кіра.

Чоловіки завжди на неї заглядалися.
"А я любила їм влаштувати перевірку – поводжуся дуже незалежно, розраховуюсь сама за себе, капризую. Ніхто ще двох тижнів не витримав.
Хлопців через два тижні залицянь перемикає, і вони вже хочуть більшого, хочуть близькості", – говорить Кіра.

Одного разу познайомився з нею прямо у парку син депутата. Але хто він, дізналася пізніше.
Хлопець збирав ромашки з клумби і дарував дівчині, годував піцою прямо на автобусній зупинці.
Через два тижні Кіра зізналася йому у телефонній розмові, що вона не звичайна дівчина. Вона нею не народилася, а стала. За годину після цієї розмови хлопець телефонує і просить дівчину вийти у двір. Кіра подумала: "Ну все, вбивати буде". Вийшла, а там джип стоїть, і він у дорогому костюмі. Зізнався, що син депутата.

"Ми потім ще довго зустрічалися, та нічого окрім обіймів і поцілунків не було. Хоча він натякав.
Я казала: "Ти що? Як ти собі це уявляєш?! Я ж ще не зробила операцію по зміні статі. Я ж не гей і ти теж гетеросексуальний чоловік. Якщо ми з тобою почнемо займатися сексом зараз, то огида потім виникне", – пояснювала вона йому.
Хлопець готовий був чекати. Дарував Кірі дуже коштовні подарунки.

Проте, коли дівчина нарешті зробила за кордоном операцію, їхні стосунки стали вже настільки дружніми, що вони вирішили так і залишитися друзями.
"Усі подарунки я йому повернула. А ось обручку залишила", – замріяно каже Кіра.

Їй тричі пропонували одруження різні чоловіки. Усі три обручки дівчина залишила на згадку. Адже це ніби символ, що у чоловіків на неї були серйозні плани.

Олена Куряча, спеціально для УП.Життя

посилання на статтю http://life.pravda.com.ua/projects/riznomanittya/2017/04/13/223665/ 

 ПАРТНЕРЫ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ЧАСТИ


МЕДИА ПАРТНЕРЫ

 

ПАРТНЕРЫ ЦЕРЕМОНИИ НАГРАЖДЕНИЯ